Дитя Чорнобиля

Ще одна "миска" моїх роздумів (що нависли важкими хмарами). Кажуть, в Україні люди бідні, що-робити-куди-податися.
( Read more... )

Часто казала, що вибори стали для мене насамперед важливим досвідом. Переважно люди здивовано ОКРУГлюють очі й перепитують, що ж це за досвід. Вирішила, що варто окремо всім (кому цікаво) пояснити.( ... )

Побувала на книжковій Петрівці. Вперше у будній день. 10-томник Нечуя-Левицького знайти вкрай складно - на розкладках-розвалах; а "під дахом" за нього правлять так само, як і у Львові, півтори тисячі гривень. Окремі томи продавати, звісно, не бажають, або ж - за (г)асторономічну ціну. Загалом хлопці в "Букіністі" суперхитрозаді, заточені на максимальне бабло. Під майже-відкритим небом, я не дивно, затишніше. Походила між полицями, ящиками. Троє продавців говорять собі. Найстарший читає вірш (видно, свій) про депутата; потім говорять про політику та яйцеметання; далі мова заходить про недавні перевірки: щоб ні в кого з продавців на робочих місцях не було ніякої політичної агітації. У хлопця, у якого збираюся купувати кілька книжок класиків, поверх однієї з коробок лежить газета "Свободи". Та він, видно, не париться. Ловлю себе на думці, що просиділа б тут весь день - серед старовинних книжок, взявши собі ще кави та слухаючи життєві історії. Але не можна.

На покинутій роботі надумали нарешті розрахуватися. А загалом день сьогодні був сповнений біганини, домовлянь, підписування паперів, імейл-листування, дзвінків. Втомило це все.Вихідні ж будуть ще гарячіші, особливо неділя.

Буду стояти до останньої гривні. Працюватиму у звичайному режимі, поки мені не віддадуть усі борги. Уже хоч якась визначеність. Невелика гірка з плечей. Творча робота буксує, але теж рухається.

До перукарні прийшов привабливий клієнт. Молодий енергійний хлопець. У стильному одязі. Веселий, уміхнений, активний, приємний у спілкуванні. Його постригли, як просив, помили голову, вклали волосся. Він сказав, що гаманець залишив у машині, зараз вибіжить і принесе гроші. Не приніс.

От нарікають на те, що ціни на метро "стрибають" туди-сюди. Розумію, що комусь це, може, діє на нерви, хтось хоче збирати акції протесту чи виходити на вулицю з флешмобами.
Проте смішно говорити про ціни, коли платити - нічим. Коли просто немає грошей. Тобто вони є, але спробуй їх отримай. Це усе про ту саму ситуацію з банком "Надра". Багатьом саме там нараховували зарплату. Пачалася вся ця паніка - і люди не можуть зняти свої гроші. У когось там мертвою вагою лежить півзарплати, у когось - зарплата чи більше. Виходять із ситації по-різному. Деякі колективи терміново пишуть заяви про перехід на послуги іншого банку. Зокрема, в одному випадку це - ПриватБанк. Поговорила зранку з іншими знайомими, яким теж видають зарплату у Надрі. Віднедавна вони отримують по-старому - через касу.
Якщо з касою все зрозуміло, то з "переведенням" до інших банків - не дуже. Люди в основному розгублені. Головне, чого вони бояться, - це те, що зарплату, яка "зависла" у Надрі, вони так і не побачать. Тобто, побачать наступну, в іншому банку. За неотриману ж не захоче відповідати ні той, ні інший. В результаті сума "випарується", точніше - піде у кілька великих кишень.
Чим заспокоїти людей - не знаю.
Експерти, скажіть що-небудь. Ви ж такі розумні.
А я піду ще з ким-небудь поспілкуюся - ще чиюсь паніку вислухаю.

Читати - всім
http://community.livejournal.com/ua_bank/90424.html

______
Сьогодні ввечері виходжу в рейд.
Перевіряю банкомати. Особливо ті, де сама отримую...

Я учора питаю Бьорда: чи можна оцю фігню самому зняти, скрутити? Він: сумніваюся, думаю, цього не дадуть зробити хлопці, які сидять десь поряд у машині та спостерігають.
А я все одно спробую, якщо таке побачу. І мені однаково, що буде.