Дитя Чорнобиля

Ходила у гості до Морока й Ані. На домашні суші. Приготування і куштування, та й уся зустріч проходили під чітким керівництвом Грея.
Розмова зайшла про те, що коти люблять сідати на якусь виділену частину площини. Хай це буде навіть просто аркуш А4, покладений на підлогу. Для експерименту Морок приніс аркуш і поклав у центрі підлоги. За хвилину котик уже муркотів на ньому.
( ілюстрації )

Дві з половиною години від Києва електричкою. Повітря чисте й незасмерджене. Майже як у селі. Кілька річок, багато квітів, фруктів, ягід.Ще там виробляють масло. На березі річки Колгоспна, незважаючи на її назву, чудово медитувати.

( ..... )

Дуже потрібні донори, для немовляти: 4 група (-) Більше : http://aleechka.livejournal.com/54707.html
Якщо хтось зможе.

Недільного вечора відчула себе неймовірно сильною жінкою. Повеселилися непогано.( кому цікаво... )

На вихідних мені аж ніяк не сиділося вдома. Вирішила провідати тих, кого давно не бачила.
У суботу заходила до двоюрідного прадіда. Вітала з минулим святом Покрови. Посиділи так добре...Він, щоправда, трохи прихворів...Поговорили і про сімейно-родове, і про загальне...
А в неділю провідувала подругу, яка вже невдовзі чекає на чергове поповнення своєї родини.

До речі: якщо комусь треба зняти квартиру (1 кімната) на Академмістечку по вул. Булаховського - звертайтеся!

Про те, що я робила пізно ввечері у п'ятницю та пізно ввечері в неділю - напишу трохи згодом. Буде круто.

Складний психологічний бар'єр - вдарити друга

У кожному періоді життя людини чи загалом історії є певні, так би мовити, гасла, кричалки, заморочки, приказки - чи як це краще назвати. Вони зустрічаються майже на кожному кроці. Невдовзі від них можна оскаженіти. Але буде нова епоха, нова мода, нові "повторялки"... І якщо такого уникнути складно, то уникаєш хоча б певного типу людей.

Є ті, хто вміє створити власний бронєбойний світ і, живучи в ньому, ще й пропагувати його іншим - як єдино правильний. Такий тип людей ніколи не зрозуміє, що комусь може бути діло до чиїхось проблем, труднощів, горя...Вони лише з подивом знизують плечима. Хвилюватимуться за те, що в них зламався наманікюрений нігтик...ой. Щось зробити можуть тільки для себе чи для вузького кола найрідніших людей, загалом це людей 5. А от як можна співпереживати чужій людині - не доходить. Тому думають, що інші брешуть чи щось вигадуть, коли про таке говорять. Бо самі на це не здатні. Аби якось себе виправдати, починають доводити, що насправді - всі такі. Що придурюються, коли сприймають чиєсь горе, як власне. Ці люди постійно говорять та пишуть, як себе люблять і як забивають на все, що "не моє".
Ось таких - майже однакових по суті - постів безліч і в жж...Причому пишуться іноді так, ніби це дуже-дуже оригінально, що це першовідкриття!.. І головне, що й інші починають підтакувати - правильно, так потрібно, себе треба любити, молодець, посилай все подалі, живи в задоволення, нащо тобі про щось задумуватися...Вуха в*януть. Крім того, в такого типажу є чітке розмежування - "рідні, свої" та "потрібні" люди. Намагаються вдавати дружність у спілкуванні. Але якось несвідомо самі себе видають специфічними словами, обмовками. Від них можна часто почути вислів "потрібні" люди - тобто для якоїсь справи, для просування вгору, - себе або когось зі своїх рідних, будь-якої вигоди. Рідні - і ті, кого просто можна юзати. Ще часто проговорюються так: кажуть про інших людей, як про предмети, як про щось неживе. Якщо простежити їхнє мовлення - стає дуже помітно.
Якщо вдуматися - якось страхітливо.

Та в мене перед очима є ще й інший приклад. Людина допомагає, не думаючи, а ЩО їй за це буде. І, як не дивно!!! - зовсім чужим: не кумам, не братам, не сватам... Просто побачила кричущу несправедливість. Просто сама запропонувала допомогу. В межах своїх можливостей. Головне, що навіть не за гроші, не за якісь посади, не за матеріальні блага. Ну не подарують їй велику квартиру-хороми. Яка була б явно не зайвою...Та й особисті проблеми не вирішаться. Не прославиться. Ім*я ніде не фігуруватиме великими літерами. Але. Людина з власної волі віддає власний вільний час, коли можна було б просто полежати на дивані з пляшкою пива, віддає сили, якісь кошти...Бо просто замуляла нечесність. З погляду певної категорії громадян - дивина...Та коли бачу це - стає реально якось тепліше. І теж хочеться бути кращою. І теж трохи дивуєшся...але розумієш, що негатив завжди помітніший, - та це не означає, що альтернативи йому ніде немає.
*Може, не ідеально висловила те, що хотіла. Проте виговорилася. Всім - тепла.

Прикольно. Списалися зараз із другом, із яким "сто років" не спілкувалися)) Круті емоції аж хлюпають))
І ще чекаю, що ще одна людина усе ж подивиться свої вхідні повідомилення. І нарешті відповість мені..)) В усякому разі - не ображаюся, бо відпочинок є відпочинок.

Всім іншим теж можна дивитися;) Відео зачепило за живе:)http://magner58.livejournal.com/6333.html?view=38845#t38845

До загального цвітіння ще далеко. Але помріяти можна. Надихнулася записом подруги: http://users.livejournal.com/_lit_red_/70765.html
Знайшла і своє - торішнє:


Кохання заховалося у серцевинах розквітлих абрикосів ... (с)